До пацюків.

Чого поховалися в нори,
ніби пацюки?
Намостили смердючі кубла
та й блимаєте вилупленими зіньками
з темряви,
боючись вилізти на світ божий.
Лячно! бо ВІН спитає?
Бійтеся … а тим часом
із ваших дітей глузують.
Ні, не із фізичних вад
(помийниця не дасть захиріти),
що говорять рідною мовою.
Не турбуйтеся за своїх чад,
скоро ВОНО навчиться чтокать …
і
полізе до вас, в нори.
Знали б ваші пращури,
кого породять,
постинали б шаблюками
собі пісюни,
а жінки захлебнулися б
дніпровськими водами.